Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид українського народу
|
Матеріали для завантаження: |
 |
Україна впродовж своєї історії була і залишається об’єктом агресивної політики Росії, сутність якої полягає у знищенні української нації та ліквідації України як самостійної незалежної держави. Голодомор – один із наймасштабніших злочинів проти людяності в історії світу, геноцид українців у 1932–1933 рр., вчинений совєтським комуністичним тоталітарним режимом, керованим із Москви. Ця кампанія була спрямована на те, щоб зломити потенційний супротив, підкорити українців, асимілювати, позбавити їх цивілізаційного вибору мати свою державу, знищити українську ідентичність. Голодомор здійснювався у нерозривному зв’язку із винищенням української інтелігенції та переслідуванням української церкви, а також переселенням до України представників інших народів з метою зміни етнічного складу населення.
Геноцидом називають злочинні дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково національну, расову чи релігійну групу як таку.
У міжнародному праві поняття злочину геноциду з’явилося після Другої світової війни. Ініціатором появи терміну «геноцид» у 1944 р. був Рафал Лемкін, польський та американський науковець-правник єврейського походження, чию родину вбили нацисти в роки Другої світової війни під час Голокосту (геноциду євреїв).
Ознаки геноциду прописані в «Конвенції про запобігання злочину геноциду й покарання за нього», ухваленій Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 р. Саме визначення геноциду є міжнародно визнаним та використовується у Римському статуті Міжнародного кримінального суду.
Стаття II Конвенції подає визначення геноциду і роз’яснює, що розуміється під знищенням:
а) вбивство членів групи;
б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам групи;
в) навмисне створення життєвих умов, розрахованих на цілковите або часткове фізичне знищення членів групи;
г) вжиття заходів, розрахованих на попередження дітонароджуваності у середовищі такої групи і, нарешті,
д) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Сьогодні питання геноциду українців, на жаль, не в минулому, бо збройна російська агресія від 24 лютого 2022 р. має всі ознаки геноциду.
Парламентська асамблея ОБСЄ 30 червня 2024 визнала дії воєнно-політичного керівництва РФ та її збройних сил під час повномасштабного вторгнення геноцидом українського народу.
Кількість жертв не впливає на кваліфікацію злочину геноцидом, натомість важлива наявність цілеспрямованого наміру знищення. А сам злочин геноциду не має строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідальність за їх вчинення несуть конкретні особи, які віддають накази вчинити такі злочинні дії.
Голодомор 1932-1933 рр. був організований російським політичним керівництвом проти української нації й мав не соціально-економічний, а політичний характер. Постановою Апеляційного суду м. Києва в 2010 році організаторів Голодомору Й. В. Сталіна (Джугашвілі), В. М. Молотова (Скрябіна), Л. М. Кагановича, П. П. Постишева, С. В. Косіора, В. Я. Чубаря було визнано винними у вчиненні злочину геноциду в Україні в 1932–1933 рр.
Після повалення Української Народної Республіки в листопаді 1920 р. російський окупаційний режим розпочав на її території жорстоку репресивну політику, щоб попередити відновлення незалежної української держави. Дії режиму були спрямовані на встановлення комуністичного ладу й придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності.
Під прикриттям демагогічного гасла «право націй на самовизначення» російські більшовики 31 грудня 1922 р. проголосили створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) та насильно включили до його складу Україну. Ця російсько-більшовицька відроджена імперія за будь-яку ціну намагалася втримати Україну і тому розгорнула війну проти українців. Із цією метою Сталін разом із вищевказаними особами розпочали суцільну насильницьку колективізацію сільського господарства та депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їхнього майна, репресії й фізичне знищення українців. Все це зруйнувало традиційні форми сільськогосподарського виробництва й позбавило українських селян необхідних для нормальної життєдіяльності запасів зерна, що викликало в 1928-1929 роках голод серед українського населення, після чого розпочалися масові антирадянські повстання на території УСРР, які представники режиму з особливою жорстокістю придушувалися каральними заходами. Здійснюючи свої злочинні наміри, Сталін Й.В., Молотов В.В., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. застосовували на території України в мирний час репресивний апарат комуністичного тоталітарного режиму, ухвалили рішення і штучно створили умови для винищення голодом частини української нації.
Геноцидною політикою, по суті, характеризуються усі періоди російської/совєтської окупації, що мала намір знищити найбільш свідомих українців, які не хотіли ставати гвинтиками імперської машини, а в решти населення породити страх бути українцями, перетворити їх на «совєтських людей», тобто ліквідувати українську ідентичність.
Підтвердженням цьому є етапи каральної (репресивної) політики комуністичного тоталітарного режиму:
- Військова окупація України (1918 р., 1919 р., 1920 р.);
- «Червоний терор» (1918–1922 рр.);
- масовий штучний голод (1921–1923 рр.);
- насильницьке включення до складу СРСР (1922 р.);
- ліквідація Української Автокефальної Православної Церкви (1930 р.);
- Голодомор-геноцид (1932–1933 рр.);
- Великий терор (1937–1938 рр.);
- нищення національно-визвольного руху (1939–1950 рр.);
- ліквідація Української Греко–Католицької Церкви (1946 р.);
- масовий штучний голод (1946–1947 рр.);
- знищення інтелектуального спротиву (1960–1980 рр.);
- російсько-українська війна від 2014 р. та повномасштабне вторгнення РФ від 24 лютого і до сьогодні.
Ми маємо усвідомлювати, що головною причиною того, що російським окупантам вдалося вчинити Голодомор у 1932-1933 рр., була втрата українцями своєї державності в результаті російської агресії 1917-1921 років та знищення Української Народної Республіки. Це важливо пам'ятати у контексті сучасної війни, враховувати важливість знищення російського ворога, української перемоги та збереження держави.
