Як навчати англійської

Матеріали для завантаження: Відкритий Урок «SUNNY, RAINY» 1 Відкритий Урок «SUNNY, RAINY» 2 Відкритий Урок «THE PRINCESS STORY» Відкритий Урок «THE SPACE SHOP»

Якщо ви шукаєте цікавий та ефективний підхід до вивчення англійської, що допоможе дитині опанувати іноземну мову, то варто зазирнути на «Мою книжкову полицю». Тут ви знайдете книгу Олени Жупанової «Storytelling. Англійська для дітей з історіями», яка стане вашим незамінним помічником у цій справі. Авторка пропонує вашій увазі інструмент сторітелінгу як спосіб вивчати англійську мову граючись, що викличе в дітей інтерес до навчання, зробить процес веселим і захопливим, забезпечивши чудовий результат. Керуючись порадами із книги, ви можете зрештою зауважити, що, вивчаючи англійську з дитиною, і самі опанували нову мову. Ось декілька пропозицій від авторки, з якими ви детальніше можете ознайомитися у книзі:

1. Створіть власні ритуали для навчання. На початку кожного заняття для дитини має лунати сигнал – зараз ми навчаємось. Наприклад, це може бути «чарівне слово», яке ви промовляєте перед кожним уроком, або якийсь елемент гри, що означатиме «вивчення англійської». Це обов'язково повинно викликати в дитини позитивні емоції, і якщо взяти за правило виконувати цей «ритуал» перед початком кожного уроку, ви помітите, як відбувається справжня магія. Олена Жупанова зізнається, що саме магію і застосовує – перед кожним заняттям вона промовляє разом із дітьми: «Abra-cadabra! I speak English!». Ритуал потрібно виконувати не лише на початку, але й наприкінці уроку. До того ж необхідно дотримуватися визначеної структури уроку. Формування звички та структури не лише допомагають у навчанні, а й сприяють зростанню мотивації до будь-якої справи. 
2. Грайтеся з дитиною, побудуйте урок на основі її інтересів. Спостерігайте за дитиною, за тим, які в неї улюблені іграшки, мультфільми й «запросіть» їх на заняття. Вони мають бути невід'ємною частиною процесу, щоб дитині було цікаво. Увесь урок має бути емоційно забарвленим: варто застосовувати акторську майстерність, наприклад, у разі потреби прикидатися слоном чи давати дітям ролі звірів. Перетворюйте нудну теорію на розвагу, так, вивчати час можна за допомогою намальованого чарівного годинника. Якщо ж дитина відволікається, варто додати в добре сплановане заняття ефект несподіванки, розпочавши найбільш захопливу гру. Не варто змушувати дітей навчатись або змагатись між собою – іноді в малечі просто буває поганий настрій. Ба більше, авторка книги взагалі не радить влаштовувати змагання дітям до шести років. Завершувати гру варто трохи раніше, ніж дитина награється досхочу, щоб у неї залишилося бажання продовжити наступного разу, і пам'ятайте, що в середньому діти здатні зосереджуватися на чомусь п`ять-сім хвилин (а діти віком до трьох років – три).
   
3. Рух. Олена Жупанова розповідає, що однією з умов її гри є необхідність переміщатися у просторі. Наприклад, вона пропонує гру «touch something blue», згідно з правилами, діти повинні знайти в кімнаті будь-який предмет синього кольору й торкнутися його.
4. Нематеріальна мотивація навчатися. Матеріальна мотивація теж працює, але якщо пообіцяти дитині не цукерку, а її улюблену гру, то бажання навчатися буде сильніше. Можна також використати систему заохочень, використовуючи, наприклад, сердечка. Секрет у тому, що ви оцінюєте успіхи дитини сердечками, і якщо за якийсь термін у неї назбиралось багато сердечок, то це треба відсвяткувати. Ви можете застосовувати цей метод не лише щодо дитини, але й щодо інших дорослих, наприклад, на роботі. Оцінювати в такий спосіб можна і себе, але не варто забувати про об'єктивність.
5. Тактильність. Діти тактильні. Тема засвоюватиметься краще, якщо дитина бачитиме приклад, що ілюструє об'єкт вивчення. Так, якщо ви вивчаєте найменування звірів, хорошим доповненням буде відповідна іграшка, або ж якщо вивчаєте тему вбрання, прихопіть на урок щось із гардеробу. Такі приклади дозволять дітям краще запам'ятовувати нові слова і зроблять урок більш цікавим.
   
6. Гумор. Не бійтеся бути смішними, це викликає в дітей довіру до вас і створює приємну невимушену атмосферу уроку. Можна «підлаштувати» кумедну ситуацію, або десь смішно помилитися.
7. Застосовуйте на уроках «магію». До вашого чарівного годинника добре підійде чарівна скринька, в якій кожного уроку з'являтимуться нові книжки, чарівна паличка, яка зачаклує дітей, перетворивши їх на слухняних, або балакучі звірі – тут не обмежуйте свою фантазію. Навіть дітям, які вже трохи задорослі, щоб бавитися в чарівників, буде цікавіше навчатися в такий спосіб.
8. Встановіть невелику кількість нескладних правил для дітей. Адже це невід'ємний процес навчання. Авторка радить встановити такі, що вимагають не порушувати кордони інших: не битись, не забирати іграшки.
9. Використовуйте матеріали для візуального сприйняття. Що більше ви застосовуєте у процесі навчання  візуальних і матеріальних прикладів, то кращого результату досягнете. Підготуйте розмальовки, малюнки, фотографії, можете використати навіть те, що вас оточує в побуті: «як англійською буде шапка? А як куртка?» (коли збираєтесь на прогулянку).
   
10. Отримуйте задоволення від процесу, якщо весело вам, весело й дитині! Стільки батьків і вчителів занадто сконцентровані на результаті, але вивчення мови – це довготривалий процес, що стане ефективнішим, якщо інтегрувати навчання у гру. Від дитини не варто очікувати забагато, зазвичай, якщо дитина віком до семи років може чітко відповісти на прості запитання, цього вже достатньо. Також зауважте, що є так звані «мовчазні періоди», коли діти вже розуміють слова іноземною мовою, але поки що не можуть нічого сказати самостійно.
11. Емоційна підтримка. Окрім регулярності й повторення, емоційна підтримка відіграє не менш важливу роль. Пам'ятаймо, що діти дуже відчувають інтонацію нашого голосу. Коли дитина помиляється, треба не сварити її, а хвалити й підказувати, щоб вона знала: помилки – це не страшно, а навіть добре. До того ж дорослі завжди допоможуть. Діти віком до шести років вчать мову на слух і вчаться нею говорити, тому абетку краще починати вивчати не раніше шести років.
12. Застосовуйте сторітелінг у навчальному процесі! «Сторітелінг, – стверджує Олена Жупанова, – це один із найдієвіших методів навчання, бо через історії ми ділимося з дітьми досвідом та ідеями простим, захопливим і зрозумілим для них способом». Серед необхідних елементів для сторітелінгу варто виокремити такі : персонажі, тема, сюжет («виникає якась проблема – герої її вирішують»,  – шестирічний Ілля, син Олени), емоційна складова, візуалізація (розіграйте історію за участі іграшок, наприклад) та мета. Дуже важливо розповідати дітям про взаємоповагу, дружбу, толерантність та про те, як впоратися з негативними емоціями і стресом. Обираючи тему історії, важливо враховувати також зацікавлення дитини. Метою може бути вивчення нових слів, історії можуть мати розважальних характер чи спрямовуватися на розвиток фантазії дитини.  До того ж у ваших історій не обов'язково повинен бути кінець, ба більше, їх щоразу можна робити дедалі більш абсурднішими. Діти до трьох років – спостерігачі, слухачі розповідей, їх ще рано долучати до процесу створення. Можна вигадувати свої історії, а можна брати ті, що вже існують – із мультфільмів або з англійського фольклору (такі невеличкі історії мають назву Nursery Rhymes). Розповідь можна повторювати кілька разів, щоб діти її запам`ятали і потім самі вгадували слова.
13. Застосовуйте картки. Покажіть дитині картку на кілька секунд і попросіть сказати, що на ній було зображено.

Окрім порад, авторка представляє у своїй книжці декілька власних історій та фігурки, які можна вирізати просто зі сторінок і застосувати у процесі навчання. Читайте книгу Олени Жупанової, і нумо вчити англійську весело, без примусу та ефективно!