Вчитель "в темі"
Чому важливо, щоб вчителі та вихователі були обізнані в новинках та трендах книжкового ринку? Бібліотека в садочку та школі - місце не лише для навчання, а й для відпочинку.
«Книжки треба читати, дитина повинна читати книжки» - часто ми чуємо ці слова звідусіль, особливо коли настає час вести дитину до школи, або в дитсадок. Але чому це так важливо? Зазвичай, на це питання відповідають статистиками, сухими фактами: дитина розвиває когнітивні здібності, дитина розвиває уяву. Це звучить непереконливо, враховуючи, що існує багато інших способів, щоб розвивати в дитини уяву й когнітивні здібності, як-от навчання з елементами гри, спілкування, або, наприклад, гра на музичному інструменті, що впливає на розвиток дрібної моторики. Отже, чому саме книжки, чому наші діти читати їх не хочуть, і чому це так важливо?
Варто зауважити, що читання книжок сприймається в школах інших країн зовсім інакше, ніж у нас. По-перше, діти взагалі не вивчають літературу як окремий предмет у таких країнах, як-от Америка і Британія, де учні мають курс мови, куди входить читання, творчі завдання й обговорення прочитаного. Англійці та американці фігурують на світовому книжковому ринку як країни з найвищим відсотком прочитання книг (32% населення читають регулярно в Британії, а в Америці населення, що читає, складає 30%). У шкільних програмах цих країн поєднується класика й сучасна література, на уроках часто розглядають проблеми, актуальні й сьогодні, або обговорюють гострі соціальні питання, наприклад, описані у книзі «Убити пересмішника». До того ж, в програму потрапляють книги, популярні в підлітків з усього світу, такі як «Квіти для Елджернона», або «Гаррі Поттер», яку вперше додали до шкільної програми у Великобританії.
Ми бачимо, що підхід до викладання в інших країнах трохи відрізняється, дітей більше заохочують, більше дискутують із ними на уроках, обговорюють більшу кількість проблем, з якими стикається учень у повсякденному житті, вивчають літературу, яка цікава дітям та підліткам саме сьогодні. Порівнюючи, ми можемо побачити недоліки нашої системи, що спонукає нас трохи її змінити. Головний висновок, який випливає з такого порівняння: книга бере участь у процесі створення особистості, пізнанні себе і світу і, що найважливіше, викликає дискусію. Вчителі мають бути «в темі», слідкувати за новинками книжкового ринку, виходити за межі шкільної програми: щось до неї додати, а щось, можливо, і прибрати. Це тонке уміння слухати аудиторію, що важливо для нового покоління, чому діти з усього світу тягнуться саме до цієї книжки сьогодні? Діти у Великобританії обговорюють прочитане між собою, сперечаються, читають по ролях, доходять до якогось висновку. Так в учнів виникають нові ідеї, які не лише взяті із книги, а є результатом їхньої власної розумової діяльності.
Чому дитині «треба» читати? Чому книгу сприймають як щось виключно повчальне, відкидаючи те, що читання може бути захопливою розвагою? У сучасному світі культура читання потребує значних змін і реформ. Уроки читання мають перетворитись на жваві дебати, бібліотеки стати чимось на кшталт ігрових кімнат, щоб забезпечити дитині середовище для відпочинку та гри з однолітками. У шкільну програму варто додати книжки, які зараз цікаво читати дітям і для цього, можливо, доведеться звернутися до рекомендацій у соціальних мережах.
